Поворотный механизм

О судебной практике по корректировке таможенной стоимости товара — в публикации юриста  юридической компании LeGran.TT Татьяны Марченко для газеты «Судовий вісник» (№ 4 от 28.04.2017).  

Для створення сприятливого бізнес-середовища та гармонізації судової практики необхідно спростити процедуру повернення надміру сплачених митних платежів.

Відповідно до судової статистики, спори щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності щодо коригування митної вартості товару досить поширені. Вони складають 53—58 % від загальної кількос­ ті всіх митних спорів.

Коригувати вартість

Стаття 54 Митного кодексу (МК) України передбачає, що митний орган при проведенні митного контролю та митного оформлення здійснює контроль правильності визначення митної вартос­ті товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості то­ варів митний орган або визнає заявлену декларантом митну вартість, або ж ухва­лює рішення про її коригування. Вимушеною, але правильною є уста­лена практика сплати митних платежів відповідно до коригування, що дає змогу уникнути необґрунтованих збитків, зокрема, пов’язаних із затримкою товару (від­повідно до частини 7 статті 55 МК Украї­ни).

Одночасно з цим необхідно оскаржи­ти рішення митного органу, звернувшись до адміністративного суду з позовними вимогами про визнання неправомірним та скасування рішення про коригування митної вартості; визнання неправомірним та скасування Картки відмови в прийнят­ті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засо­бів через митний кордон України.

На практиці суди доволі часто скасовують рішення митниці про коригуван­ня митної вартості. Але при цьому зали­шають без задоволення вимоги про стяг­нення переплачених сум митних платежів, що, у свою чергу, свідчить про неефек­тивність такого способу захисту.

Пока­зовою у цьому випадку є постанова Ви­щого адміністративного суду України у справі № К/800/29551/14 від 25 листопа­да 2015 року, в якій суд задовольнив позов частково, відмовивши у стягненні з Дер­жавного бюджету України на користь по­зивача надмірно сплаченої суми платежів. Суди зазвичай обґрунтовують своє рі­шення, посилаючись на правову позицію Верховного Суду України (ВСУ). Вона полягає у тому, що у разі ухвалення суда­ми рішень про стягнення коштів одно­часно зі скасуванням рішень митниць про визначення митної вартості суди переби­рають на себе їхні повноваження з визна­чення митної вартості. Повернення над­мірно сплачених митних платежів з держ­бюджету є виключними повноваженнями митних органів та органів державного казначейства, а відтак суд не може підмі­няти державний орган і вирішувати пи­тання про стягнення таких платежів (по­ станова ВСУ від 12 квітня 2016 року № 215652а12). У постанові ВСУ від 2 червня 2015 року № 21-498а15 суд стверджує, що платежі повертаються декларанту в порядку і на умовах, встановлених у Митному, Подат­ковому і Бюджетному кодексах України, з дотриманням визначеної процедури, на підставі заяви заявника та у місячний термін з дня прийняття висновку митним органом про повернення таких платежів. ВСУ наголошує, що вимоги про стягнен­ня переплат одночасно із оскарженням неправомірності рішення митниці є пе­редчасними, оскільки заявляються до повернення переплати.

При цьому у постанові від 3 листопада 2015 року № 21-2220а15 ВСУ вказав, що у випадку необґрунтованої відмови митного органу у здійсненні митного оформлення товару та надмірною у зв’язку із цим спла­тою декларантом митних платежів належ­ ним способом захисту є зобов’язання мит­ ниці скласти та надати управлінню Дер­жавної казначейської служби України (ДКСУ) висновок про повернення над­ мірно сплачених митних платежів.

Необхідний алгоритм

Отже, простежується такий правомірний алгоритм дій, яким необхідно сліду­ вати заявнику для захисту своїх прав піс­ля визнання протиправним та скасування рішення митного органу про коригування митної вартості.

  1. Подати окрему заяву про повер­нення переплачених сум митних плате­жів (відповідно до Порядку повернення платникам податків коштів, що обліко­вуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справ­лянням яких здійснюється митними ор­ганами, затвердженого наказом Держав­ної митної служби України від 20 липня 2007 року № 618 (Порядок) та очікувати на зворотний зв’язок.

При цьому необхідно врахувати високу ймовірність неправомірної відмови мит­ ниці в задоволенні такої заяви. Причиною цьому може слугувати, так би мовити, «не­визначеність» митної вартості товару, що нібито має тягнути за собою повторну до­кументальну перевірку. Насправді ж, якщо суд скасував рішення митного органу, то в дію вступає положення частини 7 статті 54 МК України та заявлена декларантом ве­личина митної вартості повинна вважати­ся такою, що визнана автоматично.

Варто зауважити, що з огляду на «ба­жання» митних органів взаємодіяти із за­явником, з’ясовувати обставини і, на­ решті, виконувати дії, що випливають з рішення суду, вони часто зволікають із за­доволенням заяви або ж узагалі відмовля­ють із надуманих причин. Таким чином, рішення суду про ска­сування неправомірного рішення митних органів і подання заяви не є панацеєю, тому завжди одночасно з першим потріб­но робити наступний крок.

  1. Звернутися до суду із позовом про стягнення переплати. Предметом позову є визнання про­типравною бездіяльності митниці щодо підготування Висновку про повернен­ня надміру сплачених заявником до держбюджету платежів та подання його для виконання до ДКСУ (при бездіяль­ності або пасивній поведінці митниці); зобов’язання митниці підготувати вис­новок про повернення надміру сплачених до держбюджету платежів та подати його для виконання до ДКСУ. Якщо ж митни­ця відповіла на заяву відмовою (активна поведінка) — оскаржити це рішення не зволікаючи.

Кажуть суди

Необхідно відзначити і наявність по­зитивної судової практики (постанова Одеського окружного адміністративно­го суду у справі № 815/7005/16 від 16 лю­того 2017 року, постанова Одеського окружного адміністративного суду у спра­ві № 815/7006/16 від 21 грудня 2016 року, постанова Окружного адміністративного суду м. Києва у справі № 810/1941/16 від 2 серпня 2016 року), в якій суди врахува­ли обставини справи, позицію ВСУ, ви­користали практику Європейського суду з прав людини, зокрема, підкресливши, що стаття 6 параграфа 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, учасницею якої є Україна, захищає право кожного на подання позову або скарги, які пов’язані з його громадянськими права­ ми та обов’язками, до суду, таким чином, це означає право на суд.

Однак зазначене право є ілюзорним, якщо правова система Високих Договірних Сторін допускає, щоб кінцеве обов’язкове до виконання рішен­ня суду залишалось не виконаним та не усувало наслідків заподіяної одній із сто­рін шкоди щодо цієї категорії спорів. Однак є і негативна практика (поста­ нова Київського окружного адміністра­тивного суду у справі № 826/2012/16 від 23 листопада 2016 року).

Найчастіше це обумовлено такими факторами: 1) заяв­ник, маючи можливість вчинити відпо­відні дії на захист своїх прав, не скорис­тався відповідним правом і не оскаржив рішення митниці; 2) заявник некоректно сформулював свою правову пози­цію в позовних вимогах; 3) із технічних причин.

Отже, варто наголосити на неоднорід­ності судової практики. Зокрема, суд першої інстанції задовольняє позов повністю щодо визнання неправомірним та скасу­вання рішення про коригування митної вартості та стосовно стягнення перепла­чених сум, тоді як суд апеляційної інстан­ції скасовує рішення суду першої інстан­ції у частині стягнення переплачених сум платежів, посилаючись на вищевказані рішення ВСУ (постанова Одеського апе­ляційного адміністративного суду у спра­ві № 815/4472/15 від 9 грудня 2015 року), що зумовлено проблемою правильного тлумаченням норм законодавства судами. У той же час є позитивна тенденція задо­волення таких вимог відповідно до описа­ного вище алгоритму («подвійний» суд).

 Резюмуємо

  1. Позиція ВСУ, сформована відпо­відно до чинного законодавства, безу­мовно, впливає на формування стійкої та одноманітної судової практики з цьо­го питання.
  2. Для створення сприятливого бізнес-середовища доцільно внести зміни до чинного законодавства України, зокре­ма Порядку, спростивши процедуру по­вернення переплачених сум і гармонізу­ючи цим судову практику. Очевидно, що на законодавче вирішення цього питання треба очікувати нескоро.
  3. Є також практична проблема, обу­мовлена неефективністю системи державного управління у митній сфері, яка вимагає комплексних змін.
  4. Необхідно констатувати і відсутність простого, але в той же час ефективного ме­ханізму захисту суб’єктів зовнішньоеконо­мічної діяльності від помилок митного ор­гану шляхом реального відновлення май­нових прав, а не тільки констатації факту неправомірності його рішення.
  5. Нерідко проблема ефективного за­хисту полягає в неправильному форму­ванні правової позиції і вимог заявника.
  6. Судова практика буде гармонізо­ваною лише за умови внесення змін до чинного законодавства України та стійкої прозорої системи державного управління в митній сфері.

Опубликовано в газете «Судовий вісник», № 4 от 28 апреля 2017 г.